1/14 серпня 2016 року, у Неділю 8-у після П'ятидесятниці, в свято винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього та день пам'яті святих мучеників Маккавеїв у Покровському чоловічому монастирі була звершена святкова Божественна літургія.

Очолив богослужіння намісник обителі архімандрит Іаков у співслужінні монастирського духовенства.Під час літургії підносилась особлива молитва за мир в Україні.

Перед початком літургії була освячена вода, в кінці богослужіння по традиціі були освячені мед, мак і ріноманітні запашні трави.

 

 

***

 Свято винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього має візантійське коріння. Історія розповідає про те, що в південній країні - Візантійської імперії (і особливо в багатолюдному Константинополі) - як раз на серпень припадали спалахи холерних і інших інфекційних епідемій, від яких гинуло безліч людей. Віруючі ж люди завжди шукали захист в Бога. Тому 14 серпня Патріарх Константинопольський разом з кліром і самим імператором виносили з царської скарбниці Чесне Древо Животворящого Хреста Господнього (саме того Хреста, на Якому був розп'ятий Спаситель). І робили хресний хід по місту, щоб Господь своїм Хрестом врятував людей Своїх. Хресні ходи з Деревом тривали майже два тижні - до свята Успіння Пресвятої Богородиці. Паралельно служилися водосвятні молебні, і святою водою щедро окроплялись жителі, вулиці і будинки Константинополя для вигнання усякої скверни і хвороби. З Візантії разом з грецьким духовенством, яке довгий час очолювала церковну ієрархію на Русі, свято перейшло й до нас. Звідси ж і звичай здійснювати на утрені свята винесення з вівтаря хреста, прикрашеного квітами, і поклоніння перед ним. Тому в цей день відбуваються водосвятні молебні і хресні ходи по містах і селах.

 В цей день також згадується день пам'яті семи мучеників Маккавеїв Авима, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Евсевона, Аліма, Маркела, їх матері Соломонії і вчителя Єлеазара. У 168 році до Різдва Христового Єрусалим був захоплений сирійським грецьким правителем Антіохом IV Епіфаном, що мав своєю столицею Антіохію Сирійську, названу так на честь династії Антіохів. Антіох Епіфана не просто захопив юдейську столицю, він розв'язав релігійну війну, так як захотів еллінізувати край, нав'язавши євреям язичницьку релігію. За сповідання віри в істинного Бога покладалася страта. У той час вирізалися цілі населені пункти і єврейські племена, що залишилися вірними релігії предків. Останньою крапкою, що викликала іудейський бунт проти нечестивого царя, стало осквернення Єрусалимського храму. Антіох перетворив його в капище Зевса і на жертовнику особисто заколов жертовну свиню. Це стало особливою образою для євреїв. Серед них організувалося опір, в першу чергу релігійному гніту. Іудеї захищали віру в істинного Бога. Борці за старозавітну віру і звільнення єврейського народу від тяжкого еллінського ярма стали називатися Маккавеями. Це не прізвище, а скоріше прізвисько. У перекладі з арамейської мови слово означає «молот на ворогів», маючи в корені своєму слово «Маккабі» - «молот». Прийнято вважати, що першим таке прізвисько отримав вождь єврейського народу Іуда з династії Хасмоніїв. В історії відомий як Іуда Маккавей. Відповідно сім юнаків: Авим, Антонін, Гурій, Єлеазар, Евсевон, Алім, Маркелл, мати їх Соломонія і вчитель Єлеазар, які прийняли смерть від царя Антіоха за сповідання віри в Бога, також стали називатися Маккавеями.