«І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити.»

 Дійсно, Ірода охопив смуток почувши прохання; але смуток його обійняв так би мовити ледь-ледь, схожий на Пілата, чи вірніше - на норов Пілата, бо ця подія сталася раніше події з Пілатом. Той вмиває руки та віддає Христа на засудження; охоплений смутком і цей - але клятви ради та званих стримуе свою обіцянку. Чи несправедливо сказав Господь: не присягайся зовсім? Чуєш благання Владики: не присягайся зовсім? То навіщо ти присягаєш; чи тому щоб порушуючи клятву піймати в тенета самого себе, чи дотримавши присяги вбити пророка? Погано те що заприсягався, але гірше що стримав клятву. Званих ти засоромився, а Суддю зневажив...