«Послухайте іншої притчі. Був господар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.» 

   
  Це якраз те що Господь запозичив із прислів’я: Важко йти проти рожна. Першосвященники та старійшини народу, питали Господа: "Якою владою ти чиниш все це? І хто дав тобі таку владу?", та бажаючи впіймати Премудрість на слові, переможені своею власною майстерністю і слухають під образом притч те, чого не заслуговують слухати відкрито. Цей домогосподар той же, котрий мав двох синів і як говориться в іншій притчі,- привів робочих у свій виноградник. Він насадив виноградник, про який дуже докладно каже Ісайя у своїй пісні, завершуючи її словами: Виноградник Господа Саваофа є дім Ізраіля. Також у псалмі говориться: Із Египта Ти переніс виноградну лозу, вигнав народи та посадив його. Оточив його огорожею, так би мовити стіною міста, або ангельськими воїнствами, та викопав у ньму точило, чи як то кажуть - вівтар, та устроїв вежу, поза всяк сумнів це є храм про який говориться через пророка Міхея: "І ти вежа що дістае хмар дочка Сиона", та віддав його (виноградник) землеробам, котрих в іншому місці назвав обробниками виноградника, які були взяті в часи перший, другий, третій, шостий, дев’ятий та одинадцятий; та відійшов десь далеко. Але річ йде не про зміну місця, оскільки Бог, Котрий все наповняе, чи може де-небуть зробитися неприсутнім? Він через Ієримію каже: Я Господь наближаючий не здалля, каже Господь. Але він здається віддаленим від виноградника, щоб виноробам дати повну свободу.