«Бо написано: Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину!»


Цєй вислів узятий з книги пророка Ісаї, те що у людей далеких від Божої істини сприймається як мудрість, на сам кінець буде відкинуто. Не християнське богослів’я вченість чи проповідь, саме життя вказує на безглуздя таких мудреців. Вони самі друг другу протирічать, чим викривають свою не спроможність, на що звертали свою увагу древні апологети. Інколи людина якби грунтовно міркує, їй шуткуючи кажуть:" Тебе послухати, так ти правий". Тож і виходить: послухаєш Платона - він правий, Сократа - він, Протагора - він, Емпедокла - і він правий. Теж саме можна сказати і про пізніших мислителів. Послухаєш Канта - він загалом правий, але після нього були мислителі, котрі відкидали і його думку. Розібратись у всіх філософських ученнях дуже важко не тільки нам, не вивчавшим грунтовно філософські творіння, але і самим філософам. Цєй спір нескінченний, нові думки виникають та відкидаються нескінченно. Загалом саме цікаве у філософських концепціях - саме критика чужих думок. А коли філософ підносить своє вчення, то тут вже занадто викривається момент недостовірності філософських теорій.