Під час молитви, ми бесідуємо з Богом. Вона є заняття спільне людини та ангелів, Усі ми потребуємо молитви, як дерева води. Молитва нерви нашої душі.
Бог не потребує від молитвинника краси мови та мистецва складання слів, але душевної теплоти та старанності. Бач яка зручність? У людей буває так, що звертаючись до кого небудь з проханням, потрібно підібрати необхідні слова, а тут нічого такого не потрібно, але май тверезий ум, і ніщо тобі не завадить наблизитись до Бога. Так ось, якщо ми далекі від Нього, то причина цьому ми самі. Так само часто не потрібно і голоса, бо якщо в серці свому ти мовиш як треба, то в такому разі Він почує тебе.
 Не кажи, що для людини зайнятої справами, нема можливості проводити цілий день у молитві. Можливо та дуже легко!... У молитві потрібні не стільки звуки, скільки сама думка, не воздівання рук, але піднесення ума, не зовнішній вигляд, але внутрішній сенс... Можна йдучи вулицямі, творити довгі молитви, можна у робочій майстерні та зайнятому роботою присвятити Богу дух свій,... можна творити довгу та старанну молитву.